суботу, 3 жовтня 2015 р.

Герб і прапор Підгайців



На початку XVI ст., з огляду на вигідне розташування, Підгайцям надано привілей на проведення ярмарків. А 19 липня 1539 року вже як два окремі містечка – Старі Підгайці (Antiquo podhaicze) та Нові Підгайці (Novae Civitatis Podhaycze) – отримують два привілеї з дозволами на самоврядування за магдебурзьким правом. Очевидно, що відтоді Старі та Нові Підгайці мали використовувати власні міські печатки з гербом. Звично такі питання вирішували на місці й герб обирав бурмистр чи магістрат, іноді знак містові надавали власники. У деяких королівських привілеях також фігурували надання гербів чи печаток з гербами, але переважно вони мали суто формальний характер.
Найважливішою сферою застосування міського герба було його використання на печатці. Найдавніша підгаєцька печатка, яку нам вдалося виявити у Кракові, скріплювала документ за 1554 рік. Це кругла печатка діаметром 27 мм, на якій зображена латинська літера «Р», під нею півмісяць ріжками вгору, а ще нижче – хрест з розширеними раменами. У фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові вдалося відшукати іншу міську печатку на документі 1658 року. На ній (кругла, діаметром 32 мм) фігурує описаний вище герб у щиті, а по колу – латинська легенда: «SIGILLUM CIVI PODHAI», тобто – «ПЕЧАТКА МІСТА… ПІДГАЙЦІ».
Року 1516 біля Підгайців відбулася битва з татарськими загонами. Пізніше добре укріплене місто не раз ставало на шляху ворожих набігів, під його мурами відбувалися криваві сутички з татарськими загонами, а в XVII ст. воно навіть зазнавало значних руйнувань. Із часом старий герб забули, давні печатки втратили, й у XIX ст. Підгайці використовували написові печатки (без герба), а на документах від 1860-х років можна побачити зображення меча. Ледве чи цей знак виконував функцію герба міста. Мабуть, його поява на печатці була випадковою. За традицією, у XVIXVIII ст. в українських містах лавничі уряди, що виконували судочинну функцію, використовували на своїх печатках або видозміну міського герба, або зовсім інший символ. Можна припустити, що меч міг фігурувати на давніх печатках підгаєцької лави, але ця версія ще не підтверджена фактичним матеріялом.
На початку XX ст. Підгайці використовували на печатках гербове зображення міської брами з двома вежами . Франц  Ковалишин, дослідження гербів якого збереглися лише в архівних матеріалах, відзначив, що такий герб Підгайців використовували ще у XVIIXVIII ст. На жаль, підтвердити це та виявити печатки з таким зображенням нам не вдалося. Наприкінці 1920-х років, коли намагалися уніфікувати герби для повітових міст, герб міста Підгайці був оздоблений декоративним картушем, а в овальному щиті у синьому полі зображали золоту браму. Такий герб міста функціонував до 1939 року.
16 червня 1991 року голова виконавчого комітету Підгаєцької міської ради Степан Колодницький звернувся до Українського геральдичного товариства з проханням розробити на історичних матеріалах герб міста. Зваживши на побажання зберегти пізніший герб (з брамою), було запропоновано додати до нього елементи зі старого герба (тільки латинська літера була замінена кириличною «П», автор проекту А. Гречило). У кінцевому варіанті, що затверджено рішенням VIII сесії міської ради 22 серпня 1991 року, герб мав такий вигляд: у синьому полі золота міська брама з двома вежами й із відчиненими ворітьми; обидві вежі мають по одній бійниці й завершені трьома бланками (зубцями); в отворі воріт золота літера «П» над срібним півмісяцем ріжками вгору, під ними золотий козацький хрест (з розширеними раменами). Герб вписано в декоративний картуш та увінчано срібною міською короною, які використовують тепер для всіх міських гербів в Україні. Того ж дня було прийнято і прапор міста: квадратове полотнище; на синьому тлі – жовта літера «П» над білим півмісяцем, під ними жовтий хрест; з трьох боків прапор має лиштву з синіх та жовтих трикутників (ширина лиштви становить 1/10 ширини прапора).



Підгайці відновили свою давню геральдичну та прапорничу традицію.
                                                                                                                                       Андрій Гречило

Немає коментарів:

Дописати коментар