Таємниця підгаєцького скарбу

Не один польський історик, досліджуючи події давно минулих літ, згадував про скарб підгаєцького замку. Цю загадкову подію майже 400-літньої давності описав Владислав Лозінський у книзі «Prawem I Lewem». Подія інтригувала не одне покоління поціновувачів старовини, й не тільки їх. Після вигасання родини Бучацьких, нові дідичі міста Вольські 1605 року продали Підгайці разом із величезним феодальним ключем воєводі Руському Станіславові Гольському. Його генеалогічне дерево було прекрасною ілюстрацією кар’єрних злетів і падінь

багатьох лицарів у давній Речі Посполитій. До слова, про родину Гольських у ті часи співали пісеньку: «Фамілія кравчиків на прізвисько Гольських не дуже займала хронікарів польських».

Як би там не було, але Станіслав Гольський, завдяки рицарській зброї і відданості королівській присязі, добився високих посад у Польському королівстві. Одружений був із Анною з Потоцьких. Отримавши у власність Підгайці, а ще Бучач і Чортків, він добре укріпив підгаєцький замок. Ця обставина, а також позитивне реноме власника і родинні узи стали причиною однієї із найзагадковіших та заплутаних історій старої Польщі.

Отож, у 1612 році сусід і далекий родич Гольського Стефан Потоцький з недалекого Золотого Потоку вибрався на війну до Молдавії. Приводом було те, що на троні Молдови сидів господар, нелояльний до Польщі. Треба було скинути його, а на трон посадити брата жінки Потоцького. Та й Молдова була ласим шматком для польської шляхти і козаків. А що в короля Польщі фінансових і міліарних можливостей не завжди було більше, ніж у шляхти, то й Стефан Потоцький не дуже зважав на короля.

Герб і прапор Підгайців

На початку XVI ст., з огляду на вигідне розташування, Підгайцям надано привілей на проведення ярмарків. А 19 липня 1539 року вже як два окремі містечка – Старі Підгайці (Antiquo podhaicze) та Нові Підгайці (Novae Civitatis Podhaycze) – отримують два привілеї з дозволами на самоврядування за магдебурзьким правом. Очевидно, що відтоді Старі та Нові Підгайці мали використовувати власні міські печатки з гербом. Звично такі питання вирішували на місці й герб обирав бурмистр чи магістрат, іноді знак містові надавали власники. У деяких королівських привілеях також фігурували надання гербів чи печаток з гербами, але переважно вони мали суто формальний характер.

Найважливішою сферою застосування міського герба було його використання на печатці. Найдавніша підгаєцька печатка, яку нам вдалося виявити у Кракові, скріплювала документ за 1554 рік. Це кругла печатка діаметром 27 мм, на якій зображена латинська літера «Р», під нею півмісяць ріжками вгору, а ще нижче – хрест з розширеними раменами. У фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові вдалося відшукати іншу міську печатку на документі 1658 року. На ній (кругла, діаметром 32 мм) фігурує описаний вище герб у щиті, а по колу – латинська легенда: «SIGILLUM CIVI… PODHAI», тобто – «ПЕЧАТКА МІСТА… ПІДГАЙЦІ».