Наші Підгайці

Підгайці – місто, яке розкинулось у верхній течії невеликої річечки Коропець, що в’ється вузеньким струмочком поміж садами і гаями.

Колись у далекі часи, місто оточували пишні гаї. Можливо від них древнє поселення і дістало назву Підгайці.

Історія Підгаєць багата пам’ятними подіями. Перебування довгий час на окраїні польського королівства, місто багато разів зазнавало руйнівних наскоків татарських орд. Татарських завойовників притягували люди, багата здобич, високі викупи, що їх платили багатії. Особливо спустошливими були наскоки кочових розбійників у 16 ст., коли після одержання Магдебурзького права та додаткових привілеїв місто почало швидко розбудовуватись і розвиватись.

Остання битва з татарами в межах Речі Посполитої відбулась поблизу Підгаєць 1698 р. Найбільша подія в ті часи – битва польного гетьмана Польщі Яна Собєского з гетьманом Правобережної України Петром Дорошенком, яка закінчилась підписанням 16. 10. 1667р., в місцевому костелі відомих в історії України Підгаєцьких угод П. Дорошенка.

В 1687р., один з придворних короля в місті до дружини писав про Підгайці, як про одне із значних міст з мурованими будинками і брукованими вулицями, укріпленим замком з вежами і валами. І досі в Підгайцях збереглося чимало історичних та архітектурних пам’ятників. Одним з таких пам’ятників є будинок де жив деякий час Фредерік Шопен (1810 – 1849рр.), великий польський композитор і піаніст, один з найвизначніших представників національної польської музичної культури, класик світової музики.

Підпорядкування Галичини Австрії у 1772р. дало позитивні зрушення у економічному й соціальному житті Підгаєцького повіту: будівництво дороги Бережани – Монастириська (1831р.), розвиток гончарства, тютюну, коноводства,збільшення ярмарків, поява фабрики виготовлення с/г машин, броварня, гуральня, повітовий шпиталь тощо. Діють єврейські, польські та українські культурно-просвітницькі та фінансово-господарські установи: «Яд Харуцім» («Трудова рука»), Клуб єврейських громадян,добродійне товариство «Гомлей-Хесед» («Плата милосердя»), українське ремісниче товариство «Поміч», товариство купців, Маслосоюз, Торговельна спілка «Сокіл» тощо. Збудована залізниця Підгайці – Львів (1908р.).

З початком 20ст. йшло зростання національної свідомості українців (страйк безземельних та малоземельних селян у Мужилові 1906 р., проти польського пана Бохенського).

Перша світова війна Підгаєцькому повіту завдала великих матеріальних збитків: зруйновані господарства, спалені будинки, людські жертви, як внаслідок воєнних дій, так і внаслідок ряду епідемій.

Друга світова війна: знищення залізниці, розстріли єврейського населення, переселення поляків у 1945 р., на терени Польщі.

З ліквідацією Підгаєцького району 1963 р., життя занепало. Відтік населення (з 1963 по 1991 рр.), зменшилось більше як на 12 тис. осіб.

В теперішній час Підгаєцький район відновлено (6. 12. 1991р.), площа якого 496,38 км. кв. Район межує з Теребовлянським, Бучацьким, Монастириським, Бережанським і Козівським районами та Галицьким районом Івано-Франківської області.

Район знаходиться в межах мікрокліматичної зони Холодне Поділля західного лісостепу. Рельєф територій району хвилястий, пересічений балками і долинами, в західній частині – горбистий.