Підгайці. Історико-містобудівний нарис

Мережа міських поселень Галичини формувалась упродовж століть вслід за розвитком суспільно-економічних відносин. Період XIII – I пол. XVII століття, знаменується динамічним зростанням  кількості міст. Це явище було спричинене не менш динамічним розвитком цілком «капіталістичних» товарно-грошових відносин. Будучи переважно осередками торгівлі та ремесла, міста виконували функцію ринків обміну для певної території. В ідеалі система розташування міст забезпечувала можливість селянам з найдальшого села впродовж дня привезти до міста продукцію землеробства, продати чи обміняти її на ремісничі вироби і того ж дня повернутись додому. На середину XVII століття у Руському воєводстві вже було 177 міст, середня відстань між якими становила 15 – 20 км.

Якщо до XV століття ініціатива у заснуванні нових поселень належала верховній владі (князям, королям), то надалі заснування міст ініціювали переважно приватні землевласники, почавши від великих магнатів-латифундистів, закінчуючи більш-менш заможними дворянами. Справою власників було отримати в королівській канцелярії необхідні юридичні документи, зокрема узаконити торговельні та ярмаркові дні. Місто розглядали передовсім як надійне джерело доходів. Окрім цього воно сприяло оборонності краю і пожвавлювало внутрішній торговельний обмін.

УПА на Підгаєччині

Про визвольний рух на Підгаєччині першу комплексну статтю написав Лев Шанковський. Визвольний рух ОУН та УПА на території Підгаєцького повіту також розглянемо у вступній статті Петра Твардовського до історико-мемуарного збірника «Підгайчани в боротьбі за волю України», яка переважно опиралася на праці Л. Шанковського, П. Мірчука та спогади вихідців з Підгаєччини.

Ця стаття – спроба подати загальну характеристику діяльності підрозділів УПА в Підгаєцькому повіті на підставі широкої джерельної бази, насамперед документів ОУН і УПА, які зберігаються в українських архівах. Виписки частини документів надав дослідник Володимир Мороз.

Створення відділів УПА на території Підгаєччини мало за собою багатий військовий досвід Організації Українських Націоналістів. Упродовж 1938 – 1939 років члени та симпатики ОУН проходили теоретичний і практичний вишкіл у навчальних таборах, що були організовані у важкодоступних лісових місцевостях біля сіл Мужилів, Шумляни, Лиса, Вербів, Рудники, Носів та Затурин. Підпільники Підгаєччини виступили організованою силою у подіях німецько-польської та радянсько-польської війни 1939 року.

Також на початку війни між ІІІ Рейхом та Радянським Союзом активну участь у військових подіях червня – липня 1941 року взяли члени ОУН з Підгаєцького повіту, виконуючи накази Проводу ОУН щодо загального повстання у Краї та проголошення Акту Державної Незалежності.

Спогади про Майдан

Розумію, що спогади кожної людини чогось варті, і ще, зваживши на прохання моїх товаришів, пишу ці спогади.

У 2004 році наші сподівання на справедливість було зневажено, право на вибір було забрано. Неспокій, тривога, бажання змін спонукало мене, як і багатьох інших, у ту зимову пору вирушити до Києва на Майдан. Запам’яталось, як вирушали автобусом з-під районної ради, як мене проводжала дружина і мій товариш Ярослав Саландяк, який хотів та фізично не зміг поїхати. Їхати було холодно, хоч мав кожуха. Там одразу вразила величезна кількість людей. Дух, повітря Майдану – це щось надзвичайне. Розмовляти будь з ким було легко і приємно, ми справді почувалися одним народом. Пригадую, як вночі ми стояли біля Верховної Ради та й почали співати українських пісень, то була чудова ніч… ще згадалась молода пара, що дала обіцянку після перемоги народити дитину, дідусь, що приніс нам маленьку баночку меду, бо більше нічого у нього не було, скрипаль, що грав нам на Банковій у скрипучий мороз, грав чудово, від душі дарував свій талант.

Інвестиційний паспорт Підгаєцького району 2015

Інвестиційний паспорт Підгаєцького району створено Підгаєцькою районною державною адміністрацією. Він містить якісну, актуальну та вичерпну інформацію про конкурентні переваги, інвестиційні можливості району, а також спрямований на розкриття і реалізацію його інвестиційного потенціалу.

Сподіваємось, що видання буде не тільки джерелом інформації для бізнесу, але й дозволить підвищити інвестиційну привабливість району, стане ефективним інструментом для налагодження ділових контактів з потенційними інвесторами, сприятиме прийняттю позитивних рішень щодо інвестування на території Підгаєччини.

Запрошуємо потенційних інвесторів до взаємовигідної співпраці з метою подальшого гармонійного розвитку всіх напрямків економіки краю. Спільно ми побудуємо потужну, економічно розвинену Підгаєччину.
                                                                                  Підгаєцька районна державна адміністрація

Список депутатів Підгаєцької міської ради (2015 рік)

Підгаєцький міський голова:

Левкович Тетяна Володимирівна – висунута Підгаєцькою районною організацією ВО «Батьківщина».

Підгаєцька районна організація партії Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»:

Шкрум Оксана Володимирівна (перший кандидат),

Мирний Андрій Юліанович (вул. Майдан Незалежності, Шкільна, Кравецька),

Баран Ігор Іванович (вул. Василя Стуса, Галицька),

Кріпка Любомира Михайлівна (вул. Бережанська, Мічуріна),

Корпан Михайло Зіновійович (вул. Спасівська),

Сиротюк Андрій Романович (вул. Т. Шевченка №№ 64 – 91, Поповича, Марцелівська, 

Спортивна, Є. Коновальця, Нова, О. Яворського, Січових Стрільців),

Список депутатів Підгаєцької районної ради (2015 рік)

Підгаєцька районна організація партії Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»:

Баран Ірина Петрівна (м. Підгайці),

Водвуд Іван Богданович (с. Бронгалівка),

Манюк Іван Теодорович (с. Юстинівка),

Семак Ігор Степанович (с. Завалів),

Онишкевич Петро Петрович (с. Лиса),

Букавин Лідія Василівна (с. Шумляни),

Крамарчук Любов Ярославівна (м. Підгайці),

Цяпа Степан Святославович ( м. Підгайці),

Савко Іван Євгенович (с. Голгоча),

Люта Тетяна Михайлівна (с. Литвинів).

Гостинці та шляхи Підгайців й околиць у XVI – XX ст.

Давні римляни були мудрими і далекоглядними, бо завойовуючи і прилучаючи до своєї держави нові території на землях непокірних галлів, англів та саксів, германців та слов’ян, першим ділом прокладали дороги з твердим покриттям. Бо слушно вважали, прорікуючи – via est vita (дорога є життя). Від тих часів спливло немало літ, а їхня думка донині правдива. Бо про яку країну можна серйозно говорити без добрих доріг?

Із незапам’ятних часів дороги на наших теренах були найдавнішим видом комунікацій. Їх розвиток безпосередньо пов'язаний з господарською діяльністю людської цивілізації. Тому історія шляхів завжди великою мірою пояснювала не лише економічні, а й політичні та культурні чинники історичного поступу. Від того, чи лежало місто на протореному гостинці або битому шляху, чи опинилося обабіч нього, часто залежала його щаслива чи не дуже вдала історична доля. Старожитня назва «гостинець», що означає «великий, битий шлях» походить від давньої старослов’янської назви подорожніх прибулих купців –«гостів» - вихідців переважно з іншої місцевості або іноземців, які справіку їхали цією дорогою, тобто «гостинцем».

З погляду ретроспективи, Підгайці не завжди могли похвалитися, що вони були ключовим містом на велелюдних суходільних та водних шляхах. Проте місцева жартівлива й популярна народна пісня, що розпочинається словами «Куда їду – туда їду, / Та все на Підгайці …», навіть з огляду на відносну точність пам’яток «усної історії» та самобутнього фольклору, зафіксувала давню транспортну важливість міста у цьому регіоні.