Спогади про Майдан

Розумію, що спогади кожної людини чогось варті, і ще, зваживши на прохання моїх товаришів, пишу ці спогади.

У 2004 році наші сподівання на справедливість було зневажено, право на вибір було забрано. Неспокій, тривога, бажання змін спонукало мене, як і багатьох інших, у ту зимову пору вирушити до Києва на Майдан. Запам’яталось, як вирушали автобусом з-під районної ради, як мене проводжала дружина і мій товариш Ярослав Саландяк, який хотів та фізично не зміг поїхати. Їхати було холодно, хоч мав кожуха. Там одразу вразила величезна кількість людей. Дух, повітря Майдану – це щось надзвичайне. Розмовляти будь з ким було легко і приємно, ми справді почувалися одним народом. Пригадую, як вночі ми стояли біля Верховної Ради та й почали співати українських пісень, то була чудова ніч… ще згадалась молода пара, що дала обіцянку після перемоги народити дитину, дідусь, що приніс нам маленьку баночку меду, бо більше нічого у нього не було, скрипаль, що грав нам на Банковій у скрипучий мороз, грав чудово, від душі дарував свій талант.

Інвестиційний паспорт Підгаєцького району 2015

Інвестиційний паспорт Підгаєцького району створено Підгаєцькою районною державною адміністрацією. Він містить якісну, актуальну та вичерпну інформацію про конкурентні переваги, інвестиційні можливості району, а також спрямований на розкриття і реалізацію його інвестиційного потенціалу.

Сподіваємось, що видання буде не тільки джерелом інформації для бізнесу, але й дозволить підвищити інвестиційну привабливість району, стане ефективним інструментом для налагодження ділових контактів з потенційними інвесторами, сприятиме прийняттю позитивних рішень щодо інвестування на території Підгаєччини.

Запрошуємо потенційних інвесторів до взаємовигідної співпраці з метою подальшого гармонійного розвитку всіх напрямків економіки краю. Спільно ми побудуємо потужну, економічно розвинену Підгаєччину.
                                                                                  Підгаєцька районна державна адміністрація

Список депутатів Підгаєцької міської ради (2015 рік)

Підгаєцький міський голова:

Левкович Тетяна Володимирівна – висунута Підгаєцькою районною організацією ВО «Батьківщина».

Підгаєцька районна організація партії Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»:

Шкрум Оксана Володимирівна (перший кандидат),

Мирний Андрій Юліанович (вул. Майдан Незалежності, Шкільна, Кравецька),

Баран Ігор Іванович (вул. Василя Стуса, Галицька),

Кріпка Любомира Михайлівна (вул. Бережанська, Мічуріна),

Корпан Михайло Зіновійович (вул. Спасівська),

Сиротюк Андрій Романович (вул. Т. Шевченка №№ 64 – 91, Поповича, Марцелівська, 

Спортивна, Є. Коновальця, Нова, О. Яворського, Січових Стрільців),

Список депутатів Підгаєцької районної ради (2015 рік)

Підгаєцька районна організація партії Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»:

Баран Ірина Петрівна (м. Підгайці),

Водвуд Іван Богданович (с. Бронгалівка),

Манюк Іван Теодорович (с. Юстинівка),

Семак Ігор Степанович (с. Завалів),

Онишкевич Петро Петрович (с. Лиса),

Букавин Лідія Василівна (с. Шумляни),

Крамарчук Любов Ярославівна (м. Підгайці),

Цяпа Степан Святославович ( м. Підгайці),

Савко Іван Євгенович (с. Голгоча),

Люта Тетяна Михайлівна (с. Литвинів).

Гостинці та шляхи Підгайців й околиць у XVI – XX ст.

Давні римляни були мудрими і далекоглядними, бо завойовуючи і прилучаючи до своєї держави нові території на землях непокірних галлів, англів та саксів, германців та слов’ян, першим ділом прокладали дороги з твердим покриттям. Бо слушно вважали, прорікуючи – via est vita (дорога є життя). Від тих часів спливло немало літ, а їхня думка донині правдива. Бо про яку країну можна серйозно говорити без добрих доріг?

Із незапам’ятних часів дороги на наших теренах були найдавнішим видом комунікацій. Їх розвиток безпосередньо пов'язаний з господарською діяльністю людської цивілізації. Тому історія шляхів завжди великою мірою пояснювала не лише економічні, а й політичні та культурні чинники історичного поступу. Від того, чи лежало місто на протореному гостинці або битому шляху, чи опинилося обабіч нього, часто залежала його щаслива чи не дуже вдала історична доля. Старожитня назва «гостинець», що означає «великий, битий шлях» походить від давньої старослов’янської назви подорожніх прибулих купців –«гостів» - вихідців переважно з іншої місцевості або іноземців, які справіку їхали цією дорогою, тобто «гостинцем».

З погляду ретроспективи, Підгайці не завжди могли похвалитися, що вони були ключовим містом на велелюдних суходільних та водних шляхах. Проте місцева жартівлива й популярна народна пісня, що розпочинається словами «Куда їду – туда їду, / Та все на Підгайці …», навіть з огляду на відносну точність пам’яток «усної історії» та самобутнього фольклору, зафіксувала давню транспортну важливість міста у цьому регіоні.

Таємниця підгаєцького скарбу

Не один польський історик, досліджуючи події давно минулих літ, згадував про скарб підгаєцького замку. Цю загадкову подію майже 400-літньої давності описав Владислав Лозінський у книзі «Prawem I Lewem». Подія інтригувала не одне покоління поціновувачів старовини, й не тільки їх. Після вигасання родини Бучацьких, нові дідичі міста Вольські 1605 року продали Підгайці разом із величезним феодальним ключем воєводі Руському Станіславові Гольському. Його генеалогічне дерево було прекрасною ілюстрацією кар’єрних злетів і падінь

багатьох лицарів у давній Речі Посполитій. До слова, про родину Гольських у ті часи співали пісеньку: «Фамілія кравчиків на прізвисько Гольських не дуже займала хронікарів польських».

Як би там не було, але Станіслав Гольський, завдяки рицарській зброї і відданості королівській присязі, добився високих посад у Польському королівстві. Одружений був із Анною з Потоцьких. Отримавши у власність Підгайці, а ще Бучач і Чортків, він добре укріпив підгаєцький замок. Ця обставина, а також позитивне реноме власника і родинні узи стали причиною однієї із найзагадковіших та заплутаних історій старої Польщі.

Отож, у 1612 році сусід і далекий родич Гольського Стефан Потоцький з недалекого Золотого Потоку вибрався на війну до Молдавії. Приводом було те, що на троні Молдови сидів господар, нелояльний до Польщі. Треба було скинути його, а на трон посадити брата жінки Потоцького. Та й Молдова була ласим шматком для польської шляхти і козаків. А що в короля Польщі фінансових і міліарних можливостей не завжди було більше, ніж у шляхти, то й Стефан Потоцький не дуже зважав на короля.

Герб і прапор Підгайців

На початку XVI ст., з огляду на вигідне розташування, Підгайцям надано привілей на проведення ярмарків. А 19 липня 1539 року вже як два окремі містечка – Старі Підгайці (Antiquo podhaicze) та Нові Підгайці (Novae Civitatis Podhaycze) – отримують два привілеї з дозволами на самоврядування за магдебурзьким правом. Очевидно, що відтоді Старі та Нові Підгайці мали використовувати власні міські печатки з гербом. Звично такі питання вирішували на місці й герб обирав бурмистр чи магістрат, іноді знак містові надавали власники. У деяких королівських привілеях також фігурували надання гербів чи печаток з гербами, але переважно вони мали суто формальний характер.

Найважливішою сферою застосування міського герба було його використання на печатці. Найдавніша підгаєцька печатка, яку нам вдалося виявити у Кракові, скріплювала документ за 1554 рік. Це кругла печатка діаметром 27 мм, на якій зображена латинська літера «Р», під нею півмісяць ріжками вгору, а ще нижче – хрест з розширеними раменами. У фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові вдалося відшукати іншу міську печатку на документі 1658 року. На ній (кругла, діаметром 32 мм) фігурує описаний вище герб у щиті, а по колу – латинська легенда: «SIGILLUM CIVI… PODHAI», тобто – «ПЕЧАТКА МІСТА… ПІДГАЙЦІ».