Замок у Завалові

На землях Тернопілля дуже легко не помітити окремого замкового комплексу. Його розташування спричинилося до складної, а часом і трагічної історії та появи тут у XVI – XVII ст. великої кількості оборонних споруд. Аж 134 замкових комплекси на Тернопільщині нарахував львівський історик Орест Мацюк на основі архівних пошуків. На сьогодні беззаперечною є інтерпретація окремими українськими та польськими дослідниками річкових мереж лівого берега Дністра, зокрема Золотої Липи, як локальних зон зведення укріплень проти турецько-татарських набігів у XV – XVII ст. За підрахунками Е. Горнової, з 79 міських населених пунктів Галицької землі 43 міста «мали замки, будовані частково з каменю, а частково з дерева». Більшість з цих укріплень в наші дні візуально не прослідковуються, тому що швидше за все вони були невеликими замочками, що занепадали разом з занепадом власників. Завалівський замок, переживши свій період розвитку, був знищений під час Першої світової війни.

Перша історична згадка про Завалів датується 1465 роком. Це було доволі велике поселення у власності родини Бучацьких. 1611 року Завалів мав вже статус містечка з усіма відповідними для цього господарсько-адміністративними елементами: ринковою площею, ратушею. Пізніші відомості про Завалів пов’язані з існуванням монастиря отців-висилиян з церквою Св. Миколи. В джерелах відзначено, що в давнину на горі стояв монастир з високою дзвіницею. За наказом австрійського цісаря Йосифа ІІ монастир ліквідували наприкінці XVIII ст., а дзвони передали до монастиря василиян у Бучачі. На одному з дзвонів був напис: «Сей дзвін до монастиря Завалова року Божого 1613».

Завалів впродовж XVI – XVII ст. разом з іншими поселеннями регіону переживав постійну загрозу численних турецько-татарських набігів. Вже 1516 року на землях Підгаєччини відбулася перша, джерельно зафіксована, битва з татарськими загонами. Такі ж напади відбувалися в 1612, 1615, 1620, 1621, 1623 роках. Найбільші втрати понесла Підгаєччина під час татарських набігів у 1615 та 1620 – 1621 роках. Часті напади спричинилися до формування фортифікаційної мережі у цьому регіоні. Збудовані на вразливих шляхах замки гармонійно поєднували меш кальну та оборонну функцію.

Завалівський замок звели представники родини Маковецьких на початку XVII ст. А. Чоловський відзначав, що замок належав до найгарніших і найбільш укріплених на тих землях і під час татарських наїздів відіграв важливу роль. Руйнація його в квітні 1675 року стала «кривавою катастрофою». Хоча власник замку Петро Маковецький сам здав його Ібрагіму Шишману, той наказав спалити його. Мешканців, зокрема й родину Маковецьких, було взято в полон. Ібрагім Шишман змусив Петра Маковецького звернутися з листом про капітуляцію до коменданта Теребовлянської фортеці Яна Самуеля Грановського. На що останній відповів відмовою, звинувачуючи Маковецького у зраді.

Відбудований після 1676 року, з ініціативи нового власника – великого коронного гетьмана Станіслава Яблоновського, новий Завалівський замок перетворився на своєрідний плацдарм гетьманських антитурецьких походів.

Та вже з поч. XVIII ст. обороноздатна функція замку занепадає через істотне зменшення зовнішньої небезпеки. Син і внук великого коронного гетьмана часто перебували у замку, який «по-панському був впорядкований», зокрема оздоблений професійним стінописом. Поступово він перетворюється на палац. З 1757 року замок переходить у власність від Яблоновських до родини Груїв. 1847 року його викупив Клементій Рачинський, нащадки якого долучилися до перетворення замку в палац. А в 1875 році лікар Медвей, скориставшись численними мінеральними джерелами в околиці, заснував у замку водолікарню та кліматичний курорт.

Від 1892 року пам’ятку вивчав відомий львівський історик архітектури та консерватор пам’яток Александр Чоловський. Адже замок, як зазначив сам дослідник, «до цього часу описаний ще не був». Уявимо собі вигляд споруди через призму пізнання його львівським дослідником і консерватором: «Замок в загальних обрисах збережений і до цього часу заселений, розташований на значному підвищенні на захід від містечка… Мав вигляд обширної на три крила в два поверхи висотою споруду, збудовану з каменю і цегли у формі букви П. Наріжники північно- і південно-східний замикають гранчасті дещо вищі башти, добре збережені та для житлових помешкань пристосовані. Третя подібна башта, яка висунута наперед, розташована при торці північного крила. Фасад південного крила замикає замкова каплиця, яка утримується до цього часу в порядку, але без збережених пам’яток. Вхідна брама зі сходовою кліткою розташована посередині головного крила, довшого від бічних». В інтер’єрі замку мав на партері було дванадцять склеплених приміщень, а на поверсі – десять та одна велика зала. Вона прикрашалася стінописом, що представляв батальну сцену зі Станіславом Яблоновським. Наприкінці XIX ст. розписи були знищені. Замок мав глибокі пивниці. Чотирикутну площу навколо замку оточували вали і рови, з яких на 1892 рік залишилися лише слабі сліди.

До Першої світової війни в замку зберігалася велика бібліотека, архів, іконографічна та живописна (зокрема портретна) колекція, мистецькі цінності, зібрані його тогочасним власником Алєксандром Рачинським, внуком Климентія. Але від 1915 року пам’ятка перебувала в зоні бойових дій і, як результат, отримала перші руйнації та пережила перші пограбування. А відступаючі у 1917 році російські війська підпалили нещодавно перед тим реставрований замок, «остаточно довівши цю прекрасну споруду до стану руїни». 1926 року А. Чоловський відзначив, що замок: «до війни перебував в цілості та був заселений, а нині в руїні». В характеристиці статистичного, економічного, суспільно-політичного стану Підгаєцького староства та географічного розташування повіту, поданій до Тернопільського воєводського управління 1 грудня 1929 року, Завалівський замок згадується, як пам’ятка, що заслуговує на увагу: «Завалів, старе поселення, знане з XV ст., як власність Бучацьких. Донедавна тут був прекрасний замок, збудований в XVII ст., по якому залишилися одні руїни внаслідок світової війни».

Фіксуючи стан руйнації пам’яток архітектури Тернопільського воєводства в період воєнних дій, професор Й. Пйотровський зазначив, що Завалівський «замок Маковецьких, зведений у XVII ст. і перед війною заселений, дуже сильно знищений, але має бути відновлений». На жаль, цього не сталося. Подальші ідеї відтворення замку не мали свого практичного втілення, тому донині пам’ятку остаточно знівельовано на місцевості. І, як зафіксовано в місцевій пресі за 1965 рік, «тепер тільки громаддя каменю нагадує про його існування».

Сучасність стерла будь-які сліди існування замку в Завалові. Пам'ять про цю оборонну пам’ятку Тернопілля залишилася лише в описах та фотографіях.

                                                                                                    

                                                                                                                          Володимир Парацій